СПРОЩЕНА ПРОЦЕДУРА

У ст. 76 Митного кодексу ЄС передбачені три форми спрощених процедур, а саме:

  • неповна митна декларація (ст. 253 п. 1 розпорядження Комісії (Європейська Економічна Спілка) № 2454/93 від 2 липня 1993 р. – далі зветься RWKC) – не вимагається дозвіл;
  • спрощена митна декларація (ст. 253, п. 2 RWKC) – потрібен дозвіл митного органу, виданого на прохання,
  • процедура по місцю (ст. 253, п. 3 RWKC) – потрібен дозвіл митного органу, виданого на прохання.

Поняття спрощеної процедури
Спрощені процедури дозволяють спростити завдання, необхідні для покриття товарів митними процедурами, через змінені формальності діяльності, пов’язаної з прийняттям митної декларації.
Спрощена процедура може бути застосована кожною компанією, що займається імпортом та експортом товарів, а також митним агентством, який відповідає вимогам, викладеним в митному законодавстві.
На практиці реалізація цієї процедури буде проводитись через прийняття особою, яка має статус надійного імпортера/ експортера формальностей, пов’язаних з митним оформленням, а також завдання митних органів буде зводиться до перевірки правильності здійснення уповноваженими компаніями митних декларацій за спрощеною процедурою.
Найбільш поширеною формою спрощеної процедури є процедура “по місцю”. Спрощена процедура “по місцю” дозволяє розміщувати товари під митною процедурою, в місці, яке вважається митним органом. Суть її в тому, що людина, використовує спеціально створене місце, де виконуються відповідна до умови діяльність.
Спрощені процедури використовуються в наступних митних процедурах:

допущення до товарообороту

  • експорт
  • митний склад
  • активне оновлення
  • тимчасове декларування
  • підконтрольна обробка
  • пасивне оновлення
  • транзит

а також в митному призначені – повторне вивезення товарів, раніше покритих однією з економічних процедур.